Як в систему Хун Гар з’явився новий вид зброї. «Дзі Фай Доу»

Лам Цай Вінг – один з найвідоміших майстрів, який вивчав, розвивав та вдосконалював систему «Хунг Гар Кюн». Завдяки йому було опубліковано три книги, в яких описані «три скарби Хун Кюн» – це техніки «Покорення тигра в формі знаку – робота», «Форма тигра і журавля», а також форма «Залізна нитка». Окрім видання цих трьох книг  за своє, насичене поєдинками життя, Лам Цай Вінг вніс багато методів рукопашного бою, та бою з використанням різноманітної холодної зброї. Одним з таких унікальних видів зброї є «Дзі Фай Доу» (офіцерська шашка/шабля кавалериста). Цей вид зброї не характерний для традиційної зброї Китаю, тому що це європейська кавалерійська шабля, або ж шабля схожа до тих, які використовували Запорізькі козаки.


Як потрапила така зброя в арсенал стилю «Лам Гар Хун Кюн» розповідає наступна історія…
Одного разу, у вихідний день, Лам Цай Вінг вирішив відвідати «Храм Західного Пагорба», та по дорозі зустрівся йому чоботар. Лам Цай Вінг помітив, що незважаючи на вік близько 50-ти років, чоботар у досить непоганій фізичні формі. Йому стало цікаво, і підійшовши до шевця, Лам розпочав розмову та знайомство. Після тривалої бесіди про життя і власний досвід , чоботар сказав, що звати його Хун. Його акцент давав знати,що він не з місцевих жителів Кантону.

Зітхнувши, чоботар сказав: «Я рідко розповідаю людям свою історію, але бачу,що ти добра людина, тому розповім…та пообіцяй,що збережеш таємницю». Лам Цай Вінг дав слово,що не розкаже.
Чоботар почав розповідь: «Я був дрібним чиновником і вивчав кунг-фу все життя. За наказом, мене направили в Кантон, і я вже рік тут. Нажаль, я надто пряма особистість і не надто добре розбираюсь в людях, не є хабарником. За це начальник незлюбив мене і направив сюди. Не знаючи місцевості і не розуміючи проблем людей, я був не в змозі добитись тут успіх… і єдине,нащо я зараз спроможний, то на те,щоб ремонтувати взуття за низьку плату. В мене не залишилось жодних інвестицій, то ж бачу,що й прийдеться померти тут на чужині».
Лам Цай Вінг побачив,що через свої високі моральні якості (що було великою рідкістю серед чиновників того часу), Хун втратив все і став звичайним шевцем, який навіть не взмозі купити квиток до дому, тому вирішив допомогти йому, і витягнувши всі гроші з свого гаманця, віддав Хуну, кажучи: «Ось, невелика сума грошей, сподіваюсь цього вистачить,щоб придбати квиток до дому». Це було великою несподіванкою для шевця і той схвильовано відповів: «Добре! Дуже добре! Я не міг подумати,що зможу зустріти таку добру людину в такому жахливому світі. Я можу повернутись до дому лише через доброту твого серця…назви своє повне ім’я». Лам Цай Вінг назвав своє ім’я повністю. Щвець подивився на нього і сказав: « В тебе велика і могутня постать…я думаю,ти практикуєш бойові мистецтва теж , чи не так?». Вінг не заперечував цей факт… Тоді чоботар сказав: « Я знаю техніку бою спеціальним видом зброї – це методи бою європейською кавалерійською шаблею, тож хотів би навчити тебе цих методів в знак подяки за допомогу». Лам Цай Вінг був дуже радим і погодився. Чоботар вчив дуже оперативно, а Вінг старався бути максимально уважним в навчанні.

Після швидкого вивчення форми, дороги Хуна і Лам Цай Вінга розійшлись…минув рік, всі жителі готувались до фестивалю в честь народження небожителя Фа Дея. Було організовано багато заходів до свята – драматургія, танець лева, а також було запрошено Лам Цай Вінга для демонстрації свого вміння в кунг-фу. Лам Цай Вінг подумав, що це прекрасна нагода продемонструвати техніку, яку він вивчив у шевця і впродовж року відточував та модернізував. Після своєї демонстрації, він навіть не очікував таких овацій,які подарував йому зал. Було багато чиновників, простих людей та майстрів кунг-фу, які вигукували схвальне «Хоу..хен хоу!» – Добре…дуже добре!
Таким чином, техніка «Дзі Фай Доу» потрапила в стиль Хун Гар  і  стала сімейною спадщиною стилю «Лам Гар Хун Кюн».